Резидентка 2025

Проєкт: «Військова повинність як простір справедливості: від імперської служби до національної оборони»

Проєкт Шинкаренко досліджує, як в Україні осмислювалиполітичну та соціальну справедливість від XIX століття до сьогодення, розглядаючи військову повинність як ключовий аналітичний простір, де особливо виразно проявляються уявлення про справедливість, рівність і відповідальність.

У Російській та Австро-Угорській імперіях призов формував політичну належність і водночас відтворював громадянську нерівність, непропорційно впливаючи на селян, нацменшини та соціально вразливі групи. Українські мислителі реагували на це, формулюючи ідеї справедливого обов’язку, колективної відповідальності та легітимної влади задовго до появи сучасної української держави, і ці дискусії знову загострилися під час боротьби за незалежність 1917–1921 років. Після повномасштабного вторгнення Росії 2022 року питання мобілізаційної політики знову викликали публічні дебати про справедливість, рівність, корупцію та моральну економію патріотичного обов’язку.

Це дослідження набуло особливої актуальності на тлі жвавих дискусій щодо призову та мобілізації в європейських країнах, спровокованих загрозами з боку Росії. Як збалансувати колективні обов’язки з індивідуальними правами? Що означає рівність у суспільстві, яке перебуває у стані війни — і звичайної, і гібридної? Простежуючи традиції військової повинності в імперському, революційному та сучасному контекстах, цей проєкт пропонує довготривалу концептуальну історію справедливості, допомагаючи глибше зрозуміти, як ідеї, сформовані в минулому, далі впливають на сучасну Україну та її майбутнє.